Громада на передовій не здається: 7 місяців Криворізький район Дніпропетровщини зазнає щоденних обстрілів

Якщо нинішню військову ситуацію в Дніпропетровській області, що межує з Донецькою, Запорізькою та Херсонською, умовно можна назвати відносно спокійною, то південно-західні громади регіону, без жодних умовностей та перебільшень, усі сім місяців відбиття російської агресії знаходилися і перебувають на передовій лінії жорстоких і кровопролитних боїв за незалежність України.

Насамперед це визначення відноситься до територій Кривого Рогу та Криворізького району, і, зокрема, до міста Зеленодольськ та навколишніх сел, що примикають до тимчасово окупованих територій Херсонської області.

Населені пункти громади Криворізького району практично щодня зазнавали цілеспрямованих обстрілів з боку окупаційної армії. Масштаби цього звірства можна зрозуміти за зведенням Дніпропетровської ОВА. Лише за останній тиждень вересня ці території зазнали майже 500 обстрілів, тут загинуло та було поранено майже 60 мирних жителів, було зруйновано аеропорт у Кривому Розі, пошкоджено 400 будівель, 5 навчальних закладів, автостанцію. Частково було пошкоджено 16 ліній електропередач, 6 газопроводів, 2 електропідстанції. Повністю було знищено 50 мирних рейсових автобусів, ще 150 було пошкоджено.

Потрібно наголосити, що основна шкода завдається мирній інфраструктурі, під ворожими обстрілами та бомбардуваннями страждають мирні люди. Щоб розуміти, наскільки жорсткою та брудною є «військова» тактика ворожої сторони, розповімо про поточну ситуацію у Криворізькому районі та Зеленодольській громаді Дніпропетровщини.

Обстріли та жертви практично щодня

-З квітня розпочалися обстріли наших територій, – розповідає голова Криворізької районної військової адміністрації Євген Ситниченко. – Найбільше постраждали громади, які межують із Херсонською та Миколаївською областю. Це Апостолівська, Зеленодольська, Широківська та Карпівська. З них найбільше – Зеленодольська – сам Зеленодольськ, села Велика Костромка, Мала Костромка та Мар’їнське. І лише останні 4 доби, після того, як лінія фронту пересунулася на південь, немає жодного обстрілу. Раніше всі ці 7 місяців щодня були обстріли, я можу нарахувати лише 2–3 доби, які були тихими.

Під обстрілами, за словами Ситниченка, були і житлові будинки приватного сектору, і багатоповерхові будинки, і навчальні заклади, і медичні заклади.

-Наприклад, у місті Апостолово було повністю зруйновано 3 школи. Одна з них була тільки після реконструкції, і відновленню вже не підлягає, там просто руїни. Дві інші зруйновані наполовину, – каже Євген Ситниченко. – Наробили нам зла вороги дуже багато. Били по наших громадах забороненими у всьому світі касетними боєприпасами із «Смерчів» та «Градів». Тепер, після обстрілів, на території району залишилося багато касетних зарядів, що не розірвалися. Не всі розуміють цю небезпеку, беруть їх до рук і боєприпаси вибухають. Ось, батько із сином нещодавно загинули…

Глава Зеленодольської громади Дмитро Невеселий підтверджує проблематику касетних боєприпасів, що не розірвалися.

-Люди думають, що вони не небезпечні, і піднімають, щоб як сувенір забрати додому, — розповідає Невеселий. — Замінованих територій дуже багато, і дуже багато снарядів, що не розірвалися, на території між нами та Херсонщиною. Наразі ми відпрацьовуємо ці території, вже виявлено понад 5 тисяч різного роду характеру снарядів, мін, боєприпасів, які залишила армія окупантів, відступаючи від меж Дніпропетровщини. На сьогоднішній день ситуація стабільніша, ретельно працюють піротехніки, ДСНС, поліція, добровольчі формування. На території громади знешкоджено вже понад 2 тисячі боєприпасів.

Друге, а може бути і перше за своєю актуальністю питання – проблеми із руйнуванням житлового фонду та критичної інфраструктури громади.

-Йде зима, а пошкодженого житла дуже багато. Загалом було пошкоджено близько 700 квартир та близько 1000 домогосподарств. Зруйновано заклади освіти, заклади культури, дитячі садки. Деякі відновлюватимемо, деякі консервуватимемо, бо поки не розуміємо, що з ними далі робити. Гостро стоїть питання фінансування, питання комунальної техніки, більшу частину якої було знищено під обстрілами, – каже Дмитро Невеселий.

Влітку телеканал Дім робив сюжет про те, як окупанти практично впритул розстріляли з «Іскандерів» школу та звичайне садове товариство у Зеленодольську.

-Це звичайний дачний кооператив, де мирні жителі вирощують цибулю, картопля. Тут немає жодних військових, тут стоять вулики, люди займаються пасікою, – показував телевізійникам наслідки обстрілу Дмитро Невеселий. — А тепер тут шість величезних вирв — результат ракетних ударів по городах і дачних будиночках.

-Якби хтось був у епіцентрі вибуху, навряд чи вижив би, — казав місцевий житель Юрій.

А мирний Зеленодольський ліцей армія агресора обстрілювала тричі.

-Спершу перший та другий поверх постраждали. Потім перший поверх постраждав, ось, дивіться, вікна в учительській. І сьогодні тут у нас постраждали їдальня та 4 клас, кабінет 16. Страшно! Жити хочеться…, – розповідала у сюжеті працівниця ліцею Анжеліка Якимчук.

Але люди не піддаються паніці та вірять у перемогу. Безпосередньо в Зеленодольській громаді жити під обстрілами залишилося понад 40% населення.

Громади не здаються

Незважаючи на постійні обстріли, громади Криворізького району намагаються зробити свій посильний внесок у перемогу над ворогом. Тут навіть провели посівну та зібрали врожай.

-З початку війни аграрії працювали у дуже тяжких умовах. Перший час із початком війни люди багато чого не розуміли, боялися планувати, але все одно продовжували свою роботу, – каже голова Криворізької РВА Євген Ситниченко. — Проблем було багато. Наприклад, у мирний час на посівній працювали цілодобово, а з початком війни вночі працювати стало не можна – світломаскування, виїзду заборонено. Але незважаючи на це, сільгоспвиробники обробили озимі культури, посіяли ярі, і це дало нам змогу зібрати врожай із майже 98% усієї посіяної площі.

Глава РВА згадав про те, як удень під час польових робіт ворог обстріляли сільгосппідприємство ТОВ «Шестерня». Під час обстрілу загинув молодий хлопець…

-Сільгоспугіддя району необхідно щодня відпрацьовувати на предмет виявлення боєприпасів, що не розірвалися. А це дуже великі території. 2% «забруднених» боєприпасами полів – це майже 4 тисячі гектарів землі. І це все ногами треба пройти. Але ДСНС працює щодня, реагують на всі «прильоти» та ліквідують їхні наслідки, – каже Ситниченко.

У липні аграрії району закінчили жатву, зібрали все та підготували ґрунт для осінньо-польових робіт. Вже майже перестали збирати соняшник — зібрано близько 90%. Сіються озимі культури. Аграрії, хоч і за складних для них часів, але повністю виконали план.

Голова Криворізької РВА наголошує на практично цілодобовій роботі всіх комунальних служб району та громад з ліквідації наслідків обстрілів.

-Дуже рідко, коли після обстрілу не перебита та сама лінія електропередачі. Газопровід часто перебивали, але все відразу швидко ремонтується, — розповідає Євген Ситниченко. — Також ви напевно знаєте, що було зруйновано греблю на Карачунівському водосховищі. Це дуже велика та серйозна надзвичайна ситуація, але ми максимально швидко всі разом із нею впоралися. Зокрема, Кривий Ріг задіяв усі свої ресурси. Невеликі підтоплення територією міста виникли, але дуже швидко всі відпрацювали та усунули.

Керівник районної військової адміністрації каже, що активна підготовка до зимового сезону триває практично цілодобово.

-Додатковими засобами для ремонту забезпечено, перестраховано всі організації. Зараз займаємося заходами щодо безпеки критичної інфраструктури – зміцнюємо, намагаємось захистити. Тобто, окрім стандартного сезонного плану, ще й додаткові заходи, а їх у 2–3 рази більше, ніж стандартних, — розповідає Євген Ситниченко.

Паралельно ведеться робота із внутрішньопереміщеними особами. Їм надають юридичну, гуманітарну і, що дуже важливо, психологічну допомогу. Справа в тому, що починаючи з весни Зеленодольськ став містом порятунку та притулку для тисяч українців, які біжать від ворога з окупованої Херсонщини. Тут, у першому від адміністративного кордону областей місті Дніпропетровської області, було облаштовано пункт для прийому тимчасово переміщених осіб. А вже із Зеленодольська люди переміщали далі до Кривого Рогу та інших міст України. Тільки за травень-червень із Херсонщини через Зеленодольськ пройшло 2–2,5 тисячі біженців.

-Я пам’ятаю кінець квітня, коли до нас почали йти люди з Херсонщини, з окупованих територій, – каже голова Криворізької РВА Євген Ситниченко. — Ішли вночі, пішки, посадками, босі, на велосипедах. Є у нас такий «музей велосипедів» сьогодні у Зеленодольську. Хтось діставався української території на інвалідних візках. Коли з цими людьми спілкувалися відразу після того, як вони до нас добиралися, дуже важко було – такий жах у людей в очах був. Тільки коли дві-три години проходило, вони починали розуміти, що вже знаходяться на безпечній території, починали адаптуватися. Зараз у районі ситуація повністю у штатному режимі, незважаючи на навантаження – 8100 переселенців Криворізьким районом та майже 70 тисяч Кривим Рогом. Лікарні при цьому справляються з усім, працюють у хорошому темпі.

Розпочався процес повернення до своїх будинків мешканців Криворізького району. І це спричиняє нові питання, які потрібно вирішувати.

-Я був у Великій Костромі минулого тижня. До війни там було 1800 жителів, потім лишилося 600, а того тижня – вже 1400. Мешканці повертаються. Немає жодного будинку без пошкоджень. У всіх посічений дах, у всіх вибиті вікна. Але наші люди настільки вірять у наших захисників, у ЗСУ, настільки вірять, що все буде добре, що повертаються, – розповідає Євген Ситниченко, – А ще й допомагають захисникам хто чим може. Ось, наприклад, Софіївка – там придумали та роблять із овочів такі набори для передової, які потім просто окропом заливаєш та їж. У Широківській плетуть маскувальні мережі. У них там уже конвеєр вийшов: рибалки віддають сітки дівчатам, ті – ганчірочки ріжуть, фарбують та плетуть. У Карпівці налагодили виробництво тушонки для армії – купили обладнання та роблять. Люди хочуть допомогти та наблизити остаточну перемогу. Там плитоноски шиють, там ліс заготовляють, там буржуйки варять, там баги ремонтують і БТР. Перемога буде за нами 300%. Без жодних сумнівів! Головне вірити та працювати. І все буде добре.

Заглядаючи у перспективу

-Я постійно налагоджую контакт із людьми. Проводжу стрими щотижня, щоб жителі громади могли ставити мені запитання та отримувати відповіді. Поки що рекомендую людям не повертатися. Але фронт зрушив на південь, і думаю, що 90% людей, які виїхали від війни, хочуть повернутися і повернуться додому, — каже голова Зеленодольської громади Дмитро Невеселий.

Відновлення житла громади – одна з нагальних тем, каже Невеселий.

-Намагаємося працювати самі, чи шукаємо партнерів, фонди, які можуть допомогти будматеріалами. На відновленні житла до зими працюють і наші комунальні служби, і люди самотужки. Але це — 5 відсотків від потреб, тимчасові заходи: наприклад, вікна плівкою затягуємо. Дуже чекаємо на державну або, можливо, міжнародну програму відновлення, — каже керівник громади. — Розуміємо, що проблем дуже багато, і що основне завдання – це перемога, а все інше – після. Але люди чекати не можуть.

Міжнародні благодійні організації час від часу навідуються до Зеленодольська.

-Беруть, наприклад, два-три будинки або дві-три квартири, де живуть люди похилого віку, і допомагають з ремонтом. Але це знову ж таки крапля в морі. Було б чудово, якби включилися якісь цільові програми з відновлення шкіл, наприклад, чи закладів охорони здоров’я, – каже Невеселий.

Будівля Зеленодольської лікарні пошкоджена, але функціонує у штатному режимі. Така сама ситуація з амбулаторією у Великій Костромі. А ось Мар’їнська ситуація гірша.

-Так що ми зараз шукаємо спонсорів чи донорів, які могли б поставити модульну амбулаторію у середині села, яка даватиме допомогу всьому населенню, – каже голова Зеленодольської громади. — Тому що саме Мар’їнське складається із двох частин, з’єднаних дамбою над Кахівським водосховищем. Під час війни дамбу підірвали і село розірвано на дві частини. Ми зробили тимчасовий пішохідний міст, щоб люди могли проїхати. І ось така модульна амбулаторія дала б можливість людям отримувати допомогу. Адже за 5 кілометрів приблизно є ще й Нововоронцовка, де медична інфраструктура повністю зруйнована.

Аналогічна ситуація склалася і із закладами освіти Зеленодольської громади.

-У Великій Костромі проводили експертизу, чи можна експлуатувати будівлю школи. Експлуатувати можна, але зруйновану половину школи потрібно відновлювати. І це величезні витрати, самі не витягнемо. Але якщо ми не збережемо ці будівлі, вони зруйнуються остаточно від опадів, — каже Невеселий.

Ще один важливий нюанс – питна вода. Наприклад, у село Мар’янське йде азбестоцементний водогін, і від вібрацій – навіть якщо снаряди прямо не потрапляють, а падають поряд – у цих труб порозсихалися та посипалися стики.

-Наслідок – велика втрата води. А у Великій Костромі водопостачання зараз немає. Там є свердловина, люди приїжджають та набирають воду, і ми підвозимо машинами. Раніше у цьому селі розпочиналися роботи з відновлення водоводу, і ми подавали заявки на область, але розпочалася війна. Потрібно 3 мільйони, щоб довести до села воду, — розповідає керівник громади.

Громади південно-західної частини Дніпропетровщини, які зовсім недавно перейшли зі статусу передової лінії фронту в неглибокий тил, справді гостро потребують цільових програм відновлення. Зрозуміло, що такі програми ділитимуться на дві частини – те, що потрібно встигнути зробити до зими, та те, що розраховано на перспективу на кілька років. Але ці програми слід запускати. Люди і громади вкрай потребують цільового фінансування, реальної допомоги матеріалами та будівельною технікою.

-У районі дуже багато пошкоджень і багатоповерхівок, і приватних будинків. Але місцева влада працює, все зафіксовано, по кожному окремому випадку все підраховано. Чекаємо, коли ворог відійде ще далі, щоби почати ліквідувати наслідки. Насамперед закупимо скло, бо зима не за горами. Адже зараз використовується то плівка, то фанера — тимчасові заходи, тимчасовий захист від холодів. Щодо держпрограм, то думаю, що вони незабаром будуть. Але на все потрібен час. Щоб відновити життя за мирними параметрами потрібно дуже багато часу та коштів. Але головне сьогодні – це перемога, – резюмує голова Криворізької районної військової адміністрації Євген Ситниченко.