Як тил зігріває фронт: ініціативи громад Дніпропетровщини на підтримку воїнів ЗСУ

BuroUA: Як тил зігріває фронт: ініціативи громад Дніпропетровщини на підтримку воїнів ЗСУ

Підтримка українських бійців з боку мешканців мирного тилу на Дніпропетровщині ніколи не була якоюсь тимчасовою акцією, прив’язаною до конкретних дат та подій. Ця підтримка має системний характер, відображає ініціативи місцевих громад та постійно видозмінюється залежно від потреб поточного моменту. Наприклад, настання осінньо-зимових холодів та потреби ЗСУ ініціювали активності людей з в’язання теплих речей для бійців на передовій.

Зокрема, у Дніпропетровській обласній військовій адміністрації повідомили, що

майстрині Томаківської громади з жовтня минулого року в’яжуть для українських бійців теплі речі. У тому числі робітниці місцевої бібліотеки та учасниці клубу «Берегиня». Останнім за 60 років. Пенсіонерки збираються разом, спілкуються та в’яжуть. Вже передали захисникам понад півтори сотні пар теплих шкарпеток і ще стільки ж шапок, килимків, рукавичок та шарфів.

Теплі гостинці для фронту

-Сезон городів та закруток закінчився, тож наші жінки взялися за рукоділля. Кожна намагається зробити свій внесок. Бійці передають вітання та дуже дякують, – розповіла керівниця Гуманітарного штабу Томаківської громади Юлія Коваленко.

До в’язаних теплих речей жінки додають різні гостинці для солдатів і віддають волонтерам. А вони вже доставляють на фронт.

-В’яжуть у нас різні покоління – і бабусі, і дівчатка 40-45 років. І не лише шкарпетки. Нещодавно одна жінка приносила рукавички-рукавиці, два в одному, інша жінка балаклаву почала в’язати. В’яжуть ще килимки. Є ще у нас клуб «Берегиня», в якому збираються жінки старшого віку, вони в’яжуть ті ж шкарпетки. Кладуть у них цукерки, листи. Хлопці просять шкарпетки. Багато і регулярно приносять. Безперервний процес. Як тільки почало холоднішати з жовтня, то ось це на постійній основі, – розповідає Юлія.

Як сировину для в’язання розпускають старі вовняні речі, які також приносять самі люди.

Крім того, ще з літа в Томаківській громаді налагодили та не припиняють виробництво окопних свічок, плетуть маскувальні сітки, готують продуктові посилки для бійців на передову – передають воїнам мед із горіхами та домашню тушонку.

-Різних процесів, щоб допомогти нашим хлопцям на фронті, у нас безліч. Вони йдуть із самого початку війни і не припиняються ні на день, – каже Юлія Коваленко.

Взаємодопомога та взаємопідтримка

У Магдалинівській громаді за спиці взялися працівниці культури, в’яжуть та передають на фронт теплі шкарпетки, килимки, шапки, рукавиці, шарфи, і ті гріють бійців на передовій.

-Ввечері чи під час обідньої перерви наші жінки в’язали та в’яжуть для наших захисників. З турботою та вдячністю. Вже сотні різних теплих речей передали, – наголосила директор Магдалинівського Центру культури та дозвілля Людмила Папазова.

Вона додала, що у громаді провели ще й благодійний концерт. Зібрали гроші, на які придбали 144 пари вовняних шкарпеток. А також на конкретне замовлення одного з підрозділів ЗСУ закупили 30 пар зимових чобіт.

-Ми постаралися жодного співробітника наших комунальних установ не звільнити. Ми одні з небагатьох, хто не відправили своїх співробітників до якихось безоплатних відпусток тощо. Ми чесно заплатили зарплату, підтримали їхні сім’ї, але й вони повинні чесно відпрацьовувати, кожен має відпрацювати на перемогу та на підтримку людей. Ось така у нас стратегія, – каже голова Магдалинівської громади Володимир Дробітько.

Дуже правильна стратегія, що відповідає менталітету українських громад, – створювати систему взаємної підтримки. А тактика такої допомоги дуже оперативно відгукується на ситуацію, природні сезони, сільськогосподарський цикл.

Володимир Дробітько

-Так, у нас тактика гнучко змінюється. Якщо влітку ми переважно вирощували, консервували та відправляли на фронт продукти харчування. То з настанням холодів, вже з жовтня ті дівчата, які готували та консервували, вони взялися за самостійні пошуки пряжі для в’язання. Ми маємо дуже багато теплих речей, які люди принесли для ВПО з початку війни, і які не пішли в хід. Ми зараз використовуємо максимально їх як сировину для плетіння теплих килимків хлопцям у бліндажі. Відправляємо на фронт і окопні свічки, у нас є деякі підприємства, які спеціалізуються на їх виготовленні, самі батьки приносять та працівники за свої гроші. І так само влітку дівчата збирали колір липи, квітів, потім готували прекрасні, ароматні трав’яні чаї, розуміючи, що прийдуть холоди, і цей чай дуже стане в нагоді в окопах для підняття імунітету, — розповідає Дробітько.

За його словами, громада активно використовує шкільні харчоблоки та інші комунальні приміщення як осередки роботи гуманітарних ініціатив. Тут працюють не лише комунальні співробітники, а й усі охочі допомогти.

-Дуже багато людей приходять, які не є нашими співробітниками, але вони разом із нашою командою нам допомагають. Усі разом в’яжуть, готують чаї, печуть пироги чи виготовляють різні овочеві салати. Фермери дають нам свою м’ясну продукцію, і на наших харчоблоках багато хто займається її переробкою у м’ясні консерви, — каже голова Магдалинівської громади Дробітько.

Корисно, смачно та з любов’ю

У Петриківській громаді запрацювали два нові виробництва — сушарні цехи, призначені для переробки овочів та фруктів. З продуктів тривалого зберігання формуються «набори здоров’я», а також борщі і супи швидкого приготування. Все — за власним оригінальним рецептом.

-Ми готуємо для захисників. Розмірковували, чим їх порадувати. Щоб було по-домашньому смачно та з тривалим терміном зберігання. З’явилися ідеї. Оформили їх у заявку та подали на два конкурси. Перемогли в обох та отримали гранти на облаштування сушильних цехів. У кожен із них благодійники інвестували майже 100 тисяч грн, – розповідає голова Петриківської громади Наталія Коваленко.

З перших днів війни у сільраді громади було створено єдиний волонтерський центр, націлений насамперед на допомогу ВПО та на благодійну допомогу соціально незахищеним мешканцям громади. Також за волонтерського центру було відкрито благодійний фонд, до якого співробітники сільради, бюджетних установ, вчителі, лікарі перераховують свою одноденну зарплату. Буквально з перших днів цей центр тримає зв’язок і опікується тими мешканцями громади, хто пішов на фронт добровольцем або за мобілізацією, воює, бере участь у бойових діях.

-Ми з ними підтримуємо зв’язок, ми справді щодня подумки з ними. Дбаємо як можемо. Надсилаємо якісь продуктові набори або продукти, може там і гарне харчування, але якщо отримують від нас посилку з рідного дому, то це в першу чергу ми робимо для того, щоб воїни розуміли, що ми думаємо про них, що ми цінуємо те, що вони роблять. Також ми купуємо для наших хлопців ще один комплект форми, він не завадить, адже буває дощ та мокрий одяг не встигає висихати. Надсилаємо теплу військову форму, спальники, каремати тощо, – розповідає Наталія.

Наталія Коваленко

З перших днів війни у громаді налагодили виробництво домашньої тушонки для бійців на фронті. Домовилися з керівництвом підприємства «Наша Ряба», що розташоване на території громади, отримували безкоштовну курятину, яку самостійно переробляли на смачну домашню тушонку та передавали її на передову.

-Цим переважно займалися педагоги, по шкільних їдальнях або в когось вдома на кухні. Ми печемо пироги, відправляємо посилки, направляємо наших волонтерів, пироги – це невід’ємна частина наших посилок із тушонкою. Потім у процесі спілкування з нашими хлопцями, які зараз воюють, ми зрозуміли, що їм дуже хочеться домашнього борщу. І тоді з’явилася ідея робити сухі борщові набори, ми подали проект на конкурс та отримали таке обладнання, – каже Наталія.

Обладнання розташували в харчоблоках шкіл — це дегідратори, слайсери, акумулятори, спеціалізовані контейнери та стелажі для зберігання окремо сирого та сушеного продукту.

-Закручування для захисників робимо з початку війни. Накрутили щонайменше 2,5 тисячі банок. Тепер сушимо овочі та формуємо набори для перших страв. Рецепти розробляли колективно. Суп вирішили робити із додаванням горохово-м’ясного кулешу. Є такі закрутки. Досушити моркву, цибулю. Назвали його «Козацькі літаври», – пояснює директор одного з ліцеїв громади Світлана.

Пробні порції борщового набору вже продегустували. До сушеної капусти, моркви, буряків та цибулі додали тушонку, квасолю, томатну заправку та спеції. Щоб поласувати козацьким борщем чи супом, треба просто змішати всі інгредієнти, залити їх окропом і дати страві настоятися. З одного набору виходить п’ять літрів борщу чи супу.

-Наші господарки переробляють ті овочі, які дають і жителі громади, і фермери допомагають. Суповий або борщовий набір — це вакуумне пакування сухих овочів, до якого додаються банку обробленої квасолі та банку тушонки. І виходить, що хто якийсь борщ хоче, такий собі і робить. Це ми вигадали, щоб вийшов не просто стандартний борщ, а можна було з наборів зробити, хто який любить. І фрукти дівчата переробляють, роблять сушіння у вакуумній упаковці. Це такі вітамінні речі, які сьогодні хлопцям на фронті потрібні. Таким чином ми працюємо для наших воїнів, щоб їх зігріти, щоб вони відчули, що ми дбаємо про них, – розповідає Наталія Коваленко.

Частину заготовок залишатимуть на потреби громади. Так поповнюватиметься стратегічний запас продуктів для потреб шкіл, лікарень, дитячих садків, соціально незахищених верств населення.

Цілющий чай для військових

У Магдалинівській громаді Новомосковського району освітяни місцевих шкіл налагодили виробництво цілющого чаю для захисників. Чай є сумішшю з липи, ромашки, м’яти та шипшини – традиційний народний лікувальний чайний склад для підвищення імунітету та відновлення сил.

-Ми вдячні військовим. Вони захищають нашу незалежність, а ми намагаємося захистити їх від вірусів та застуди. Щоб підвищити імунітет бійців у складних умовах на передовій, готуємо трав’яний чай, який бадьорить та надає сили, – розповіла начальник відділу освіти Магдалинівської селищної ради Олександра Колесник.

За її словами, ініціативу виявили працівники одного з дитячих садків громади. Для її реалізації самостійно висадили плантації ромашки та м’яти, а липу та шипшину влітку всім колективом шукали та збирали в окрузі. Потім зібрані трави сушили і пакували цілющу суміш, що вийшла.

-Приготувати цілющий напій дуже просто. Потрібно додати в чашку кілька щіпок суміші, залити окропом, почекати кілька хвилин — і чай готовий. Військовим дуже подобається, — каже Олександра Колесник.

Загалом педагоги громади передали бійцям на фронт уже понад сотню пакетиків із чаєм. Кожен із пакетиків розрахований на приготування двох чашок лікувального напою.

У найближчих планах громади – готувати упаковку горіхово-медової суміші, яка доповнить і лікувальні властивості, і смакові якості лікувального чаю.


Рейтинг материала «Як тил зігріває фронт: ініціативи громад Дніпропетровщини на підтримку воїнів ЗСУ» от автора БюроUA - 4.9
Читайте также:

Комментарии Facebook

Поделитесь своим мнением

2023 © БюроUA ǀ Все права защищены · Архив · При использовании материалов ссылка на сайт обязательна ·   Войти  · Дизайн IWORKS | Поддержка PAGEUP